Емпанада - аргентинський пиріжок

Іспанським внеском у світове кулінарне мистецтво є також знаменита емпанада (empanadas) – «загорнутий у тісто», тобто різновид великого пиріжка. У кожному регіоні Аргентини існують свої власні рецепти емпанади, які відрізняються величиною та фаршем. Можуть бути смажені чи печені. Якщо смажені, то обов’язково на смальці. Млинці з тіста не повинні мати більше 15 см у діаметрі. Класичний фарш для емпанада робиться з яловичини. В оригінальному рецепті м'ясо треба порізати на маленькі шматочки, однак зараз частіше використовують м'ясо, перемелене на м'ясорубці. У фарш додається цибуля, родзинки, оливи та зварене вкруту яйце. Емпанада не обов'язково повинна бути м'ясною. В Аргентині їдять також емпанада з твердим сиром і шинкою, зі шпинатом і грудкою чи курятиною. Трапляються емпанада з солодким фаршем, але тоді вони називаються «pastel» або «pastelito». Емпанада треба їсти руками, запиваючи сухим червоним аргентинським вином. Більше над усе аргентинці люблять червоне м’ясо, але охоче їдять також рибу і морепродукти. В аргентинських річках водиться чудова риба, наприклад дорадо чи сурубі. Таку рибу краще за все їсти запеченою на грилі з різними прянощами.  

Мате-єрба

Традиційним напоєм в Аргентині є чай мате-єрба, винятковість якого полягає у способі подавання. А саме – його треба пити із маленьких спеціальних горняток, зроблених із гарбуза, дерева чи фарфору через металеву соломинку із ситечком на кінці.

М'ясо з гриля - аргентинська спеціалізація

Худоба, яка потрапила до Аргентини через іспанців, швидко звикла до безкраїх рівнин і непогано там прижилася. З часом туземці навчилися кінному полюванню. Саме так з'явився образ знаменитого аргентинського гаучо - того, «хто знає секрет приготування м'яса». Їх можна зустріти і сьогодні. Єдиний засіб пересування справжнього гаучо - це кінь, а все життя – це прекрасні рівнини з худобою, що пасеться на них цілий рік. Якщо потрапимо в гості на гриль, котрий аргентинці просто обожнюють, треба пам’ятати, що порції будуть велетенськими. Також треба бути готовим до того, що на решітці, окрім самого м'яса можуть опинитися й інші частини тварини, наприклад геніталії чи тельбухи, що може зіпсувати апетит. M'ясо перед запіканням залишають на декілька годин у «chimichurri» – маринаді на основі часнику, зелені петрушки, материнки, лаврового листа, солі, рослинної олії та невеликої кількості оцту чи лимонного соку. Під час запікання маринадом можна поливати все, що є на решітці.

Чудові десерти

Аргентинці подають чудові десерти, які обожнюють і діти, і дорослі. Різноманітні солодощі були привезені іспанцями. Найвідоміші dulce de leche – виготовлене з молока та цукру, схоже на карамель, а також alfajores – начинений «dulce de leche» та политий шоколадом, або ж «flan» – щось на зразок пудингу, политого «dulce de leche». Інший десерт – товстий шматок сиру зі шматочком желе з айви чи желе з батату – queso con dulce. Звісно, залежно від регіону в десерти додають незліченну кількість фруктів, які кольором, смаком та ароматом урізноманітнюють кожне свято.